Адміністративно-процесуальне право: поняття, предмет, метод та співвідношення з адміністративним процесом  

Адміністративно-процесуальне право: поняття, предмет, метод та співвідношення з адміністративним процесом


advokatom-yavlyaetsya-lico-poluchivshee-v-sootvetstvii-s-nastoyashim-fz.html
advokatskie-palati-kak-organi-advokatskogo-samoupravleniya-poryadok-ih-sozdaniya-i-funkcii-organi-advokatskoj-palati.html

Останнім часом у вітчизняній та зарубіжній адміністративно-правовій теорії все частіше і переконливіше почали започатковувати нову правову галузь, а саме – адміністративно-процесуальне право, презентуючи її як самостійну правову субстанцію. На нашу думку, в цілому для цього назріли необхідні визначальні підстави: зокрема, наявність належної правової бази, значної автономної правозастосовної сфери та важливого для цього теоретичного підґрунтя (хоч у багатьох випадках – і суперечливого).

Водночас, ураховуючи ще недостатню теоретико-концептуальну визначеність щодо цього питання, багато науковців розглядають адміністративний процес у рамках єдиної адміністративно-правової науки як її важливу підгалузь.

Адміністративно-процесуальне правояк галузь права становить сукупність правових норм, призначених для організації і регулювання діяльності уповноважених на те суб’єктів щодо розгляду і вирішення індивідуально-конкретних адміністративних справ, що складаються у сфері публічного управління в процесі реалізації матеріальних норм адміністративного та деяких інших галузей права.

Формально юридичне призначення адміністративно-процесуального права полягає в забезпеченні можливості практичної реалізації матеріальних норм адміністративного та деяких інших галузей права. На наш погляд, це догматичне положення повинно знаходитися в основі визначення сутності та обсягу адміністративного процесу в цілому.

З урахуванням конституційних положень про відповідальність держави перед людиною, її обов’язок забезпечити права і свободи людини соціальне призначення адміністративно-процесуального права передусім полягає у створенні і забезпеченні ефективних процесуально-правових умов належної реалізації конституційних прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічного управління та захисту їх в адміністративному та судовому порядку.

Адміністративно-процесуальне право в поєднанні з матеріальним адміністративним правом здебільшого обслуговують і опосередковують таку гілку публічної влади, як виконавча, а частково – і судову владу в процесі здійснення адміністративного судочинства.

Як відомо, основними відмінними критеріями, що характеризують окрему правову галузь і відмежовують її від інших галузей права, насамперед, є предмет і метод її правового регулювання. Предмет будь-якої правової галузі, як відомо, становить певне коло суспільних відносин, що регулюються правовими нормами цієї галузі. Не є винятком з цього і адміністративно-процесуальне право.

Предметомадміністративно-процесуального права є суспільні відносини, що складаються у сфері публічного управління під дією адміністративно-процесуальних норм, пов’язані з розглядом і вирішенням компетентними суб’єктами різноманітних адміністративних справ.



Окреслюючи коло суспільних відносин, що формують предмет адміністративно-процесуального права, виходимо з точки зору широкого, інтегруючого визначення адміністративного процесу, що охоплює його і управлінську, і судову концепції. При цьому необхідно враховувати нерозривний, органічний зв’язок адміністративно-процесуального права з його матеріально-правовими аналогами. Адже раніше підкреслювалось, що адміністративно-процесуальні норми покликані обслуговувати, насамперед, норми матеріального адміністративного права. Останні здебільшого визначально впливають на сутність і призначення адміністративно-процесуального права та його предмет. Крім того, на особливості адміністративно-процесуальних відносин суттєвий вплив мають і адміністративно-правові відносини матеріального характеру, враховуючи, що вони в ході їх реалізації завжди проявляють себе в динамічній формі. Отже, предмет адміністративно-процесуального права значною мірою обумовлюється предметом матеріального адміністративного права, є похідним від останнього.

З урахуванням висловленого можна виокремити систему суспільних відносин, які становлять предмет адміністративно-процесуального права, та визначити їх ознаки.

1. Насамперед, загальною властивістю цих відносин, як і їх матеріально-правових аналогів, є те, що вони складаються здебільшого у сфері публічного (державного і самоврядного) управління. Тобто, вони носять публічно-управлінський характер, пов’язані з динамічно-правовою частиною управлінської діяльності.

2. Ці відносини формуються в процесі реалізації матеріальних норм як адміністративного та деяких інших галузей права, так і норм адміністративно-процесуального права, у зв’язку зі здійсненням різноманітних управлінських завдань і функцій органами виконавчої влади та місцевого самоврядування. Ці завдання і функції стосуються як безпосереднього цільового призначення вказаних органів (так би мовити прояву їх зовнішньої компетенції), так і пов’язані з організацією їх внутрішньоапаратної діяльності. Натомість не всі вітчизняні вчені схильні зараховувати процесуально-правові відносини внутрішньоорганізаційного (внутрішньоапаратного) характеру до предмета адміністративно-процесуального права (це стосується, зокрема, таких проваджень, як заохочувальне, атестаційне, конкурсне та ін.). На наш погляд, це не зовсім логічно.

3. Одне з центральних місць у системі відносин, що формують предмет адміністративно-процесуального права, належить відносинам, пов’язаним із процесуальним забезпеченням належних умов для реалізації законних прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічного управління, а також виконання покладених на них обов’язків у цій сфері. Насамперед це стосується надання таким особам відповідними органами публічної адміністрації різноманітних управлінських (адміністративних) послуг.

4. Не менш важлива роль у формуванні предмета адміністративно-процесуального права належить процесуальним відносинам, пов’язаним з адміністративним (в особі органів публічної адміністрації), а також судовим (в особі адміністративних судів) захистом законних прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічного управління. Відносини, пов’язані з процесуальним забезпеченням належних умов реалізації та захисту прав і свобод громадян та юридичних осіб у цій сфері, становлять ядро предмета адміністративно-процесуального права і визначають його основне соціальне призначення.

5. Значну частину предмета адміністративно-процесуального права становлять відносини юрисдикційного (спірного) характеру, що пов’язані з розглядом і вирішенням конфліктних питань у сфері публічного управління як в адміністративному (позасудовому), так і в судовому порядку. До них, зокрема, належать адміністративно-процесуальні відносини, що складаються в процесі застосування різних заходів адміністративного примусу, насамперед, адміністративних стягнень при притягненні винних осіб до адміністративної відповідальності. Такі відносини визначають зміст провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке у свій час було взято за основу визначення змісту адміністративного процесу.

6. До складу предмета адміністративно-процесуального права входять і відносини процесуального характеру, пов’язані з функціонуванням публічної служби в Україні. Це, зокрема, такі провадження, як кадрове, атестаційне, конкурсне та ін.

7. Значну частину предмета адміністративно-процесуального права формують відносини, які складаються в процесі реалізації контрольно-наглядових та дозвільно-ліцензійних функцій уповноважених на те органів та їх посадових осіб.

8. Особливістю предмета адміністративно-процесуального права, як і адміністративного процесу в цілому, є те, що його межі включають не лише правозастосовну діяльність компетентних органів, а і динамічні відносини нормотворчої діяльності органів публічної адміністрації (в рамках нормотворчого провадження).

Предмет адміністративно-процесуального права формують і інші суспільні відносини, які складаються в ході організації і забезпечення динамічного правового режиму щодо розгляду і вирішення різноманітних адміністративних справ у сфері публічного управління у формах і порядку, визначених адміністративно-процесуальним законодавством.

Характерним для таких відносин є те, що вони пов’язані з публічно-управлінською діяльністю органів публічної адміністрації та мають визначальне процедурне й організуюче призначення щодо забезпечення необхідних процесуальних умов реалізації відповідних матеріальних правових норм. Обов’язковими учасниками таких відносин, як правило, є органи публічної влади або їх повноважні представники (насамперед, органи виконавчої влади, місцевого самоврядування), а в процесі адміністративного судочинства – суди.

Безперечно, з розвитком різних форм життєдіяльності суспільства, досягненнями вітчизняної та світової юридичної науки, оптимізацією чинного законодавства система суспільних відносин, що формують предмет адміністративно-процесуального права, буде постійно трансформуватись шляхом її удосконалення.

Під методом адміністративно-процесуального права розуміється сукупність юридичних прийомів, способів та засобів правового регулювання суспільних відносин, що складаються в процесі розгляду і вирішення компетентними суб’єктами адміністративних справ публічно-управлінського змісту.

Зазвичай така сукупність правових засобів щодо окремих галузей права включає різні приписи, заборони та дозволи. Критерієм розмежування того чи іншого методу правового регулювання є різне пропорційне співвідношення використання тих чи інших правових засобів.

В адміністративно-процесуальному законодавстві здебільшого переважають приписи (що вказує на його імперативність) та дозволи (характеризує диспозитивність адміністративно-процесуального права), які застосовуються на паритетних засадах. Тобто метод адміністративно-процесуального права має синтезований, імперативно-диспозитивний характер.

Співставляючи поняття адміністративного процесу та адміністративно-процесуального права, слід зауважити, що вони не ідентичні. Адміністративно-процесуальне право – це сукупність відповідних процесуально-правових норм, а адміністративний процес – це урегульована цими нормами діяльність уповноважених на те органів щодо розгляду і вирішення різноманітних адміністративних справ публічно-управлінського характеру. Причому поняття адміністративного процесу, на нашу думку, сприймається ширше ніж поняття адміністративно-процесуального права.

Як навчальна дисципліна адміністративно-процесуальне право включає загальну та особливу частини. У загальній частині розглядаються загальнотеоретичні положення, поняття та категорії, характерні для адміністративного процесу в цілому. В особливій частині розкривається специфіка окремих адміністративних проваджень.




agrarnoe-obshestvo-i-drevnie-imperii.html
agregaciyu-trombocitov-antiagreganti.html
agregativnaya-ustojchivost-vodoneftyanoj-emulsii-eto-sposobnost-sistemi-v-techenie-nekotorogo-vremeni.html
agregativnoj-stjkost-koagulyacya.html
agregatnie-sostoyaniya-veshestva.html
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
    PR.RU™