Агротехнічні і технічні вимоги органічних добрив


aktivnost-ekskursantov-kak-pokazatel-effektivnosti-ekskursii.html
aktivnost-kak-poziciya-lidera.html

Для механізованого внесення органічних добрив на полях України

використовуються причіпні розкидачі(валкувача-розкидача органічних добрив РУН–15А). Недоліком цих машин є їх невідповідність агротехнічним вимогам до внесення добрив.

Зокрема, проблемою було дотримання нерівномірності розподілення добрив не більше 25 %.

Купи добрив повині мати вагу в межах 2…3 т і розміщуватися по полю прямокутним способом. При проведенні теоретичних досліджень було встановлено, що робочий процес роторного роз кидального робочого органу розкидача-валкувача складається з трьох фаз: фази захоплення лопатками ротора добрив з валка, руху їх в роторі та руху викинутих ротором добрив в повітрі. Оптимальними параметрами цих роторних робочих органів є: діаметр роторів D = 1000…1100 мм (при Dmin > 850 мм), кількість лопаток на роторі Кл = 4…5 шт., кут нахилу робочої площини лопаток до радіуса ротора = 5…10 за напрямком його руху, число обертів роторів – 250…400 об/хв. Якість розподілення добрив буде залежати від норми їх внесення: при великих нормах (Q > 25 т/га) коефіцієнт нерівномірності становитиме 17…25 %, що задовольняє агротехнічні вимоги, а при Q < 10…20 т/га – він знаходиметься в межах 30…33 %. Серед розкидачів кузовного типу є

Т–150К+ПРТ–10, а серед роторних ДТ–175С+РУН–15Б. Найбільш раціональними технологіями внесення твердих органічних добрив є перевантажувальні схеми з буртуванням у прифермерському гноєсховищі. Оптимальний обсяг робіт на внесенні твердих органічних добрив, який забезпечує мінімум приведених витрат та максимальний коефіцієнт завантаження комплексу машин становить 7000…10000 га.

Загальні принципи раціональної побудови технологічних процесів

Залежно від виду продукції, заради якої вирощують культуру, біологічних особливостей і технологічних прийомів вирощування сільськогосподарські культури об’єднують у такі групи:

- зернові культури,

- бульбо подібні,

- коренеплідні,

- прядивні олійні,

- наркотичні,

- овочеві,

- плодові,

- інші.

Кожна з груп складається з багатьох видів рослин і, в свою чергу, може підрозділитись на дрібні групи, які мають більше загальних морфологічних особливостей і біологічних властивостей, а також технологічних прийомів вирощування.

На відміну від промислового виробництва технології виробництва технології одного і того самого виду рослинницької продукції завжди індивідуальні в конкретних умовах вирощування і залежать від ґрунтово-кліматичної зони, виду культури, біологічних особливостей сорту, забур’яненості і видового складу бур’янів, погодних умов, економічних можливостей, наявних засобів механізації, хімізації, автоматизації та інших факторів.

В основі сучасних методів виробництва рослинницької продукції лежать інтенсивні технології вирощування культур. Інтенсивні технології передбачають такі комплекси технологічних заходів, які дають змогу максимально реалізувати генетичний потенціал сорту і одержати врожайність у 2 – 3 рази вищу від забезпеченої природним біокліматичним потенціалом місцевості. В основі таких технологій лежить принцип оптимізації умов вирощування на всіх етапах росту і розвитку рослин. Інтенсивні технології передбачають біологічно і економічно обґрунтоване розміщення посівів після кращих попередників у сівозміні, вирощування сортів інтенсивного типу, оптимізацію мінерального живлення рослин на основі розрахунку доз добрив на заплановану врожайність з врахуванням вмісту елементів живлення в ґрунті і оптимальну систему використання їх під час вегетації за даними ґрунтової, рослинної, листкової діагностики, інтегровану систему захисту рослин від бур’янів, шкідників і хвороб на основі прогнозів їх розвитку, використання ретардантів та інших регуляторів росту, своєчасне і якісне виконання всіх технологічних операцій, які в свою чергу, забезпечують захист ґрунтів від ерозії і охорону навколишнього середовища.



Технологію вирощування будь-якої рослинної продукції можна правильно розробити на основі знань біології росту і розвитку конкретної культури, вимог конкретного сорту до умов вирощування.

Морква

Сівба

Моркву на городі можна висівати у 2-3 строки залежно від призначення врожаю. Для одержання пучкової продукції на легких ґрунтах насіння висівають під зиму, на важких - рано навесні, як тільки ґрунт на грядці можна обробляти. Для цього найбільш придатні південні і південно-західні схили, де ґрунт швидше прогрівається.

Під зиму насіння висівають перед замерзанням ґрунту, щоб воно не встигло прорости. Якщо насіння восени проросте, то посіви, як правило, гинуть, а якщо й перезимують, то рослини масово стрілкують і не формують товарної продукції. Рано навесні насіння висівають, коли коренеплоди використовуватимуть влітку, в осінній і частково зимовий періоди. Для тривалого зберігання коренеплодів насіння моркви доцільніше висівати в літні строки: у західних районах України, на Поліссі і в Лісостепу - в середині травня, в південних областях - наприкінці травня - на початку червня. До сівби і після неї ґрунт ущільнюють. Моркву на городі висівають широкорядним способом з шириною міжрядь 30-40 см, а на великих площах - 45 см (це дає можливість обробляти посіви механізованим способом). Заслуговує на увагу широкосмугова сівба з шириною міжрядь 45 см (по центру смуги) і смуги 5-12 см. Для цього сапкою на глибину 1-2 см роблять борозну, висівають насіння і загортають його вологим ґрунтом. Норма висіву насіння на 1 м рядка за широкорядної сівби 0,15-0,2 г, за широкосмугової - 0,2-0,3 г (відповідно 100-200 та 200-300 шт. насінин на 1 м). При ранньовесняній сівбі, коли в ґрунті достатньо вологи, норму висіву зменшують, а на підзимових і травневих посівах збільшують на 20-25%. Якщо насіння висівають у недостатньо вологий ґрунт, сходів моркви можна й не одержати.

Глибина загортання насіння залежить також від вологості ґрунту. За підзимної сівби насіння доцільно висівати на 0,5-1 см, рано навесні - на 1-2 см, а пізніше - на 2-3 см. В разі сівби на більшу глибину в насінні не вистачає поживних речовин для проростання паростків на поверхню ґрунту, а на меншу - в сонячні дні верхній шар грунту швидко пересихає, внаслідок чого значно знижується схожість насіння. Відтак сходи з'являються із запізненням, а посіви, як правило, зріджені і строкаті.

Рано навесні, як тільки можна вийти на город, на підзимових посівах граблями розпушують верхній шар ґрунту. Якщо запізнитись з цією роботою, з верхнього шару ґрунту втрачається багато вологи і він сильно ущільнюється, внаслідок чого сходи з'являються строкаті і зріджені.

Після з'явлення сходів моркви (незалежно від строку сівби) ґрунт у міжряддях розпушують і виполюють бур'яни в рядках. У фазі 1-2 справжніх листочків рослини проривають: за широкорядної сівби - на 3-4 см, широко-смугової - на 4-5 см. Проривати посіви моркви на пучкову продукцію не бажано, оскільки при цьому вириваються кращі рослини, підривається коренева система сусідніх і ущільнюється ґрунт. Тому моркву на пучкову продукцію потрібно висівати окремо від товарної (як проміжну культуру).

До змикання рядків міжряддя 4-6 разів розпушують. У вологі роки глибина розпушування більша, ніж у посушливі. Розпушувати міжряддя доцільно після випадання дощу або поливання. Одночасно з цим знищують бур'яни і в рядках. У південних районах України моркву поливають 4-6 разів, у Лісостепу – 2-3, а на Поліссі і в західних областях 1-2 рази залежно від погодних умов року. У першій половині вегетації на 10 м.кв. площі витрачають 300-400, а в другій - 400-500 л води. Поливати посіви треба у вечірні години. Слід зазначити, що нерівномірне зволоження ґрунту призводить до масового розтріскування коренеплодів, особливо тоді, коли після короткочасної посухи випадає дощ або посіви поливають. Щоб зменшити розтріскування коренеплодів, особливо в роки з надмірною кількістю опадів, слід додержувати оптимальної густоти рослин (30-40 шт. на 1 м за широкорядної сівби і 60-70 шт.- широкосмугової), а також рівномірно зволожувати ґрунт під час поливання і систематично розпушувати його у міжряддях.

Збирання

На пучкову продукцію моркву використовують тоді, коли діаметр коренеплодів досягнув 1,5 см. Восени їх збирають до приморозків. При цьому рослини підкопують, вибирають з ґрунту і відразу очищають від гички. Під час її обрізування коренеплоди сортують і стежать, щоб до товарних не попадали розтріскані та загнилі. Відсортовані коренеплоди до зниження температури до 2-4°С слід зберігати в тимчасових купах або ямах, які прикопують шаром ґрунту 15-20 см. За цей час вони поступово охолоджуються, в них сповільнюються процеси дихання і заживлюються подряпини (ранки), які утворилися під час збирання врожаю. Для тимчасового зберігання коренеплоди вкривають шаром ґрунту 15-20 см.

Зберігання

Зберігають коренеплоди моркви в овочесховищах і підвалах насипом, у штабелях, пірамідах, ящиках і поліетиленових мішках, а також у ямах і траншеях. При цьому підтримують температуру в межах 1-2°С і відносну вологість 90-95%. Коренеплоди доцільно складати в штабелі або піраміди головками назовні. Кожний ряд їх рекомендується пересипати вологим річковим піском (при стисканні в руці з піску не повинна виділятися волога, а при розстискуванні він не повинен розсипатися) шаром 1-2 см. Висота штабеля (піраміди) - 80-100 см (15-20 рядків). Якщо моркву зберігають в овочесховищі, вона часто зверху мокріє і загниває. Тому овочесховища потрібно систематично провітрювати або коренеплоди вкривати мішковиною, матами. При низькій відносній вологості коренеплоди швидко в'януть. Щоб запобігти цьому, в овочесховищі ставлять посудину з водою і час від часу поливають водою проходи для підвищення відносної вологості повітря. Для зберігання моркви в ящиках на дно їх насипають вологий пісок (2-3 см), на нього укладають коренеплоди у кілька шарів і пересипають їх піском. Добре зберігається морква в поліетиленових мішках масою 20-25 кг. Мішки не зав'язують, щоб у них не концентрувався вуглекислий газ і не підвищувалася відносна вологість повітря.

Капуста

Сівба

Розсаду висаджують у першій декаді квітня до схемою 40x40 дів і приховують перфорованого поліетиленової плівкою завтовшки 60 мкм, шириною 2 м, з отворами діаметром 10 мм (50 шт/кв. м). Найбільш ефективним визнано плоске 3 - тижневе укриття плівкою. Умови зростання капусти під плівкою дуже різняться від розумів у відкритому грунті: температура повітря - на 1-5градусів. З вище, різницю температур грунтів та повітря на глибині 5 дів становить 4-5градусів. Вогкість повітря й ґрунтів висока. Під час приморозків під внутрішньою поверхнею плівкового покриття утворюється куля льоду завтовшки кілька міліметрів, але розсада не пошкоджується. Дозрівання врожаю настає загалом на 17 днів раніше, ніж у відкритому грунті. Якщо врожайність, наприклад, сорти капусти Дитмаршер Фрюер у контрольному варіанті б сприйняти як 100%, то під плівкою вона становить від 200 до 500%, у залежність від розумів року.

Ґрунт і грядки. Листові види капусти виявляють набагато менше суворі вимоги до грунті, ніж кочаная й кольорова капуста. Підходить звичайний городній средньовдобрений ґрунт. Восени ґрунт вапнують для боротьби з килою й вносять гній чи компост у кількості 4-5 кг/кв. метр і перекопують. Ще краще використовувати дозрів компост чи перегній. Його вносять навесні в кількості 5-8 л/кв. метр. Їм посівають насінням чи розсадою й трохи перемішують з землею. Для кочанних форм пекінською капусти норму доголивши збільшують. На 1 кв. метр навесні вносять мінеральні добрива: 10 р аміачної селітри, 15-20 р калійних доголивши, 15-20 р подвійного суперфосфату, або відповідне кількість комплексного добрива. Частина калійних добрив замінити золою 100 р (один склянку). Не можна саджати рослини у свіжоскопану землю. Пухку землю дещо ущільнити. Пекінську й Китайську капусту вирощують розсадним і безрозсадним методом. Щоб самому отримати ранній врожай, використовують розсадний метод вирощування (обов'язково в горшечках). Насіння висівають у середині квітня. Ґрунтова суміш має бути дуже дірчаста. Щоб сформувати напівкачана розсаду вирощують 15-20 днів, і 30 днів формування качана пекінської капусти. Розсада повинна мати 4-5 листків. На грядки розсаду висаджують в травні. У лунку бажано внести 1-2 чайних ложки повного добрива й половину склянки золі, склянку перегною й перемішати з ґрунтом. Полити й ущільнити пальцями ґрунт навколо розсади. Схема посадки: двох або трирядкова, у низці рослини через 20-30 дів, міжряддя 30-35 дів, між рядками 60-70 дів. Причому спочатку можна саджати рослини в низці вдвічі частіше, і потім проріджувати у фазі 9-10 листя, використовуючи зріджені рослини для харчування. Пекінська й Китайська капуста успішно вирощують посівом насіння в ґрунт. Ранньовесняний посів роблять у кінці квітня, і якщо дозволить ґрунт, то раніше. Грядки приховують нетканною плівкою-сіткою. При весняній сівбі є велика можливість стрілкування рослин, особливо кочанних сортів. Тому слід розташовувати пізніше, не раніше другої половини травня. Більше кращий термін посіву для пекінської й давньої китайською капусти перші числа липня. І отут врожай вищий, і рослини не стрілкуються.

Схема посіву: На невисоку грядку висівають в 2-3 низки. Серед насіння висівають через 10 дів, і 30 дів між рядами. Тому сходь проріджують через 20-30 дів у фазі 9-10 листя й використовують зріджені рослини для харчування. Відхід і підгодівля всіх видів капусти характерно висока потреба у воді. Протягом вегетації регулярно прополюють бур'яни й рихлять ґрунт, проводять 1-2 підкормівки. Через 1-1,5 тижні, після висадки розсади роблять першу підгодівлю: удесятеро л води та 1-1,5 л коров‘яка. Другові підгодівлю проводять, через 2-3 дні після проріджування. На одну рослину витрачають літр розчину. Підгодівлю проводять також після довгих дощів. Після підгодівель ґрунт рихлять. Торішнього серпня качани нещільно пов'язують.

Прибирання.

Пекінську капусту прибирають після освіти качанів і змикання листя. Китайська капуста готова для збирання через 25 днів після посадки.

Органічні добрива

Гній

Якість гною залежить від виду тварин, корму і підстилки. Вона залежить також від віку тварини і догляду за нею.

Гній у малих господарствах — це переважно мішаний гній, який нагромаджується внаслідок догляду за невеликою кількістю тварин.

У зв'язку з порівняно незначним вмістом у гної поживних речовин його вносять у грунт разом з мінеральними добривами. Причому, добре перепрілому гною слід віддавати перевагу перед гноєм свіжим. Гній вносять восени під час перекопування з розрахунку 600 кг на 1 ар (100 м2) раз на три роки.

Перепрілий гній особливо придатний для покриття ним грядок, на яких росте виноград. Ним покривають грунт на ширину долоні і в разі потреби вносять додатково.

Дуже цінним добривом є пташиний послід, який вносять у грунт як компост чи розбавленим водою. Завдяки вмістові у ньому всіх основних поживних речовин пташиний послід придатний для використання його саме у рідкому вигляді. Для цього за 1—2 тижні до застосування його розчиняють у воді в якій-небудь посудині, а безпосередньо перед застосуванням ще раз розбавляють водою.

Удобрення пташиним послідом виключає внесення суперфосфату.




admnstrativn-metodi-derzhavnogo-upravlnnya.html
admnstrativn-styagnennya-peredbachen-za-porushennya-pdr.html
admnstrativna-sistema-menedzhmentu-j-nformacjn-tehnolog.html
admnstrativna-vdpovdalnst-ta-admnstrativne-pravoporushennya.html
admnstrativna-vdpovdalnst-za-porushennya-agrarnogo-zakonodavstva.html
ч     PR.RU™