Активнi та пасивнi заходи регулювання зайнятостi населення


akademicheskih-stipendij-za-dostizheniya-v-uchebnoj.html
akademicheskoe-krasnorechie.html

Залежно вiд стану економiки та ринку працi передбачаeться здiйснення активних та пасивних заходiв регулювання зайня­тостi.

До активних заходiв належать:

= створення додаткових i нових робочих мiсць шляхом рест­руктуризацii економiки, розвитку приватного бiзнесу, особливо малого й середнього, створення умов для iноземного iнвестуван­ня та для самозайнятостi населення тощо;

= профорieнтацiя, пiдготовка й перепiдготовка кадрiв;

= органiзацiя громадських робiт;

= посилення територiальноi та професiйноi мобiльностi робо­чоi сили;

= розвиток служби зайнятостi тощо.

До пасивних заходiв належать: виплата допомоги у зв'язку з безробiттям i надання допомоги членам сiмей, якi перебувають на утриманнi безробiтних.

Для створення малих пiдприeмств не потрiбно великого стар­тового капiталу. Водночас цi пiдприeмства забезпечують робо­тою значну частку тимчасово незайнятих громадян.

Система професiйного навчання безробiтних громадян i не­зайнятого населення маe виконувати соцiальнi (опанування про­фесii, спецiальностi як засобу захисту вiд безробiття) та економi­чнi функцii (розвиток трудового потенцiалу суспiльства, вiдтво­рення робочоi сили необхiдноi квалiфiкацii). Ця система e одним iз ланцюгiв безперервного навчання, доповнюючи iснуючi систе­ми професiйного навчання.

Глобалiзацiя економiки та ii вплив на зайнятiсть

У сучасних ринкових умовах дедалi бiльша увага придiляeть­ся глобалiзацii, подальшому розвитку технологiй, насамперед iн­формацiйних i телекомунiкацiйних, а також новим можливостям iнтеграцii нацiональних господарств у свiтову економiку. Розвиток глобалiзацii i технологiчний прогрес створюють новi загальнi для всiх краiн проблеми.

Глобалiзацiя економiчноi iнтеграцii i технологiчного прогресу, з одного боку, посилюють конкуренцiю, яка може призвести до «стабiльностi виробництва, а вiдповiдно й зайнятостi у великих сигментах нацiональноi робочоi сили, з iншого боку, забезпечу­ються новi можливостi для економiчного зростання i розширення зайнятостi. За бiльш вiдкритоi економiки рiвень i якiсть квалiфiкацii ро­бочоi сили в державi можуть стати важливими факторами для отримання вигоди зi створених можливостей i мiнiмiзацii соцiальних втрат. Таким чином, потрiбна виважена соцiально-економiчна полiтика держави, спрямована на використання глобальних тенденцiй у прискореному розвитку передових галузей економiки i захист тих галузей, якi задовольняють потреби внут­рiшнього ринку

Сучаснi тенденцii у сферi зайнятостi.

Розширення нерегламентованоi зайнятостi супроводжуeться подальшим знецiнюванням робочоi сили, зниженням мотивацii до працi, насамперед у державному секторi, зростанням iнфляцii та цiн. Доходи вiд такоi дiяльностi не оподатковуються, тому держава зазнаe певних збиткiв. Водночас через вищi заробiтки та зовнiшню привабливiсть нерегламентованоi дiяльностi у людей формуeться ставлення до неi як до престижноi.



В Украiнi спостерiгаeться скорочення працюючих. За 2001 р. чисельнiсть населення, зайнятого в усiх сферах економiчноi дiя­льностi, скоротилася майже на 3 % порiвняно з 2000 р. Протягом 2001 р. з рiзних причин залишили постiйнi робочi мiсця 20,6% працiвникiв. Двi третини звiльнених були прийнятi в рiзнi секто­ри економiки, а одна третина знайшла самостiйне заняття або по­повнила лави безробiтних. Висока мобiльнiсть кадрiв спостерiга­eться переважно у виробничих галузях.

У сучасних ринкових умовах дедалi бiльша увага придiляeть­ся глобалiзацii, подальшому розвитку технологiй, насамперед iн­формацiйних i телекомунiкацiйних, а також новим можливостям iнтеграцii нацiональних господарств у свiтову економiку.

Безробiття:сутнiсть,типи,соц.-екон. наслiдки.

Безробiття — складне економiчне, соцiальне i психологiчне явище. Водночас безробiття — це економiчна категорiя, яка вiдбиваe економiчнi вiдносини щодо вимушеноi незайнятостi працездатного населення.Розрiзняють вiдкрите i приховане безробiття: Вiдкрите безробiття означаe існування явно незайнятого на­селення, приховане - наявнiсть формально зайнятого населення.Можна видiлити такi види безробiття: фрикцiйне, структурне, циклiчне, сезонне, iнституцiйне. Фрикцiйне безробiття пов'язане з перемiщенням людей з од­нiei роботи на iншу, а також iз однiei мiсцевостi в iншу. Фрикцiй­не безробiття означаe, що iснують постiйний зв'язок мiж звiль­ненням з однiei органiзацii i найманням працiвникiв iншими ор­ганiзацiями, замiщення одних професiй iншими, рух працiвникiв з одних галузей в iншi тощо. Виникнення структурного безробiття пов'язане зi структурними зрушеннями в економiцi, закриттям застарiлих пiдприeмств i виробництв, скороченням випуску продукцii у разi переорieнта­цii виробництва, закриття шкiдливих пiдприeмств. Причиною структурного безробiття e територiальна i квалiфi­кацiйна невiдповiднiсть мiж вiльними робочими мiсцями i безро­бiтними. Сезонне безробiття стосуeться тих видiв виробництва, якi мають сезонний характер i в яких протягом року вiдбуваються рiзкi коли­вання попиту на працю (сiльське господарство, будiвництво тощо). Циклiчне безробiття — це вид безробiття, при якому розмiри ринку працi коли­ваються разом з коливаннями циклу дiловоi кон'юнктури. Iнституцiональне безробiття це безробiття, яке породжу­eться правовими нормами, що впливають на попит i пропозицiю працi.

Причини формування безробiття.

За Томасом Мальтусом причину безробiття треба шукати в надмiрно швидкому зростаннi населення. Сучасний досвiд соцiального розвитку показав однак, що в багатьох високорозвинутих краiнах спостерiгаeться дуже низька народжуванiсть i навiть абсолютне скорочення населення, однак безробiття iснуe. Отже причина безробiття – у iншому.

Принципово iнакше пояснення безробiття дав Карл Маркс. На його думку причиною безробiття e не зростання заробiтноi плати, не швидкi темпи зростання населення, а нагромадження капiталу в умовах зростання технiчноi надбудови промислового виробництва. Iншою причиною e банкрутство пiдприeмств в умовах ринку. Факторами, якi пiдсилюють безробiття, e кризи i спади, мiграцii сiльського населення.

За Дж.М.Кейнсом причини безробiття – у вiдсутностi синхронностi споживання, заощадження та iнвестицiй. Зменшення стимулiв до iнвестування призводить до безробiття. Артур Пiгу (1877-1959) причину безробiття вбачав у недосконалiй конкуренцii, яка дie на ринку працi i веде до завищення ринку працi. Iз вступного курсу економiчноi теорii зупинимося на неокласичному поясненнi безробiття. Воно акцентуe увагу на таких явищах, як жорсткiсть зарплати, негнучкiсть цiн, хибнi передбачення щодо iнфляцii. Як вiдомо, кейнсiанськi рекомендацii щодо обмеження безробiття зводились до пропозицii стимулювати сукупний попит з боку держави.

З кейнцiанськоi моделi виходить , що уряд може стабiлiзувати економiку з допомогою вiдповiдноi фiскальноi полiтики.




aktivaciya-membrannih-fosfolipaz-i-drugih-gidrolaz.html
aktivaciya-svobodno-radikalnih-processov-v-kletke.html
aktivi-priobretennie-dlya-pereprodazhi-s-celyu-izvlecheniya-ekonomicheskoj-vigodi.html
aktivi-subekta-posle-vicheta-ego-obyazatelstv.html
aktivizaciya-deyatelnosti-revolyucionno-demokraticheskoj-intelligencii-v-nachale-70-h-gg-xix-v.html
ч     PR.RU™